КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ16
1Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.2Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.3На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.4Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника — на день його горя.5Всякий гордий серцем — гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.6Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.7Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.8Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.9Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.10В царських устах — слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.11Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.12Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.13Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.14Царська досада — се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.15В ясному поглядї царському — життє, й ласкавість його — мов довго дожиданий дощ.16Придбати собі мудрість — се лучше над золото, й набути розум — се дорожше над добірне срібло.17Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.18Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку — надуте серце.19Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.20Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.21Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.22Криниця жизняна — розум у розумних, а ученість безумних — дурощі.23Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.24Приятна мова — се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.25Бувають путї, що здаються прості, та конець їх — дорога до смертї.26Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.27Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його — мов огонь жерущий.28Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.29Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;30Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, — ось готове ледарство.31Вінок величній — волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.32Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати — се більш, нїж місто звоювати.33У полу кидається жереб, та випад його від — Господа.