КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ15ukr_ufb
1Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.2Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї.3Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають.4Лагідний язик — се дерево жизнї, а необузданий — пригноблює духа.5Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, — добрий розум має.6В дому в праведного — достаток добра, а в доходах безбожного — самий хиба розстрій.7Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних.8Жертва безбожних — гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому.9Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди — сей йому любий.10Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, — погибне.11І преисподня й ад явні Господеві, а надто — серця синів людських.12Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.13Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє.14Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.15В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина.16У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї.17Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте.18Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду.19Лїнивого дорога — мов тернєм встелена, дорога же праведних — гладка.20Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає.21Дурницї — радощі безумному, а чоловік розумний ступає правою дорогою.22Без поради розпочате дїло розбиваєсь, як же порадників доволї, воно остоїться.23Радість чоловікові — (розумний) відказ із уст його; слово в час сказане — яке воно любе!24Путь життя мудрого веде вгору, щоб відбитись йому від пропастї в низу.25Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить.26Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому.27Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї.28Обдумує відказ праведного серце, уста же безбожників вимітують зло.29Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає.30Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї.31Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими.32Хто відкидає упомин, — не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, — набуває розуму.33Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора.