КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ13
1Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.2Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників — зло.3Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.4Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься.5Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить.6Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество.7Той за багатого себе скрізь виставляє, а справдї він нїчого немає; инший видає себе за бідного, а він пребагатий.8Багацтвом викуплює чоловік життє своє, а вбогий й грізьби не чує.9Сьвітло праведних весело горить, у безбожних же сьвічник потухає.10Між гордими — одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою — у тих мудрість.11Богацтво легко нажите пропадає, хто ж трудом доробляєсь, намножує його.12Надїя, коли довго тріває, мучить серце, а справджене бажаннє — се дерево жизнї.13Хто словом нехтує, той шкодить собі, а хто боїться заповідї, той має заплату.14Наука мудрого — се жизняна криниця; вона відвертає від сїтей смертї.15Добрий розум приносить приємність, дорога ж беззаконних пагубна.16Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту.17Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець — ратунок.18Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі.19Як спевниться бажаннє, то любо се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.20Хто братаєсь із мудрими, буде й сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, — зледачіє.21За грішниками гонить нещастє, а праведним добро в нагороду.22Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.23Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.24Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.25Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.