SNG1ukr_pan
1Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.2Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.3Притягни мене ʼд собі, — ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, — будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; — о, не помилилися тим, що влюбили тебе!4Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.5Ви не дивітесь, що я смуглява, — се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, — власного ж виноградника я не стерегла.6Зʼясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?7Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.8Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).9Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;10Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.11Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.12Милий мій — мов китиця мирри, у мене на грудях,13Милий мій у мене — мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.14Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.15А ти, мій любий — прехороший, уродливий! а постеля наша — мов трава зелена;16Крівля домів наших — кедри, криша — кипариси.