КНИГА ЙОВА9ukr_pan
1І відповів Йов і сказав:2Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?3А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не зʼумів би одказати.4Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував зʼупокоєн?5Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;6Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;7Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.8Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.9Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі скриті на полуднї;10Творить великі дива, недовідні, безлїчні.11Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.12Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?13Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;14Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?15Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.16Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,17Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,18Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.19Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?20Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.21Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.22Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.23Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.24Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?25Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;26Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.27Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,28То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;29А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?30Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,31То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.32Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!33І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.34Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —35А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.