КНИГА ЙОВА41ukr_pan
1Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.2Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?3Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!4Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!5Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?6Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його — страх-трепет, кругом зубів його страх!7Крепкі щити (тїло) його — се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;8Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;9Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.10Чхне він — аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;11З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.12З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.13Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.14Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.15Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.16Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.17Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.18Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.19Залїзо йому — солома, мідь — трюхле дерево.20Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі — се йому полова.21Друк — у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.22Каменюки під ним гострі, а він лежить на зубъї в грязї.23Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська — неначе кипуче мастило.24За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.25Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.26Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.