ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ30ukr_pan
1Вбачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.2Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?3Каже ж вона: Ось раба моя Балла; увійди до неї та нехай уродить на колїна мої, щоб і в мене були дїтки від неї.4І оддала йому Баллу, рабиню свою за жінку, і ввійшов до неї Яков.5І завагонїла Балла, та й уродила Яковові сина.6І рече Рахеля: Бог судив менї, і послухав голосу мого, і дав менї сина. Тим і дала йому імя: Дан.7І завагонїла знов Балла, рабиня Рахелина, й уродила сина другого Яковові.8І рече Рахеля: Великою боротьбою боролась я з сестрою моєю, та й перемогла. Тим і дала йому імя: Нафталїй.9Вбачала ж Лея, що перестала роджати, і взяла Зелфу, рабу свою, та й оддала її Яковові за жінку.10І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина.11І рече Лея: Пощастило менї! І дала йому імя: Гад.12І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина другого.13І каже Лея: Щасна я; бо дочки зватимуть мене блаженною. І дала йому імя: Ассер.14І пійшов Рубен під пшеничні жнива, та й знайшов любовні яблука на полї, та й принїс їх до Леї, матері своєї. Каже ж Рахеля до Леї: Дай менї любовних яблук сина твого!15Рече ж вона їй: Хиба се мала річ, що взяла єси мужа мого? Чи й любовні яблука сина мого віднїмеш? Каже ж Рахеля: Дак нехай переночує з тобою сьогоднї за любовні яблука сина твого.16Прийшов же Яков з поля в вечорі, і вийшла Лея зустріч йому, і каже: Мусиш увійти до мене; найняла бо я справдї тебе за любовні яблука сина мого. І переночував він з нею тієї ночи.17І послухав Бог Леї, і завагонїла вона, і вродила Яковові сина пятого.18І каже Лея: Дав менї Бог плату мою; бо оддала рабиню мою мужеві мойму. І дала йому імя: Іссахар.19І завагонїла знов Лея, і вродила сина шестого Яковові.20І каже Лея: Подарував менї Бог гостиньца гарного, поважити ме мене муж мій; уродила бо йому шестьох синів. І дала імя йому: Себулон.21А потім уродила дочку, і дала імя їй: Дина.22І зглянувся Бог на Рахелю, і почув її Бог, і відчинив утробу їй.23І завагонївши вродила сина, і каже: Одняв Бог докір мій.24І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.25Сталося ж, як уродила Рахеля Йосифа, каже Яков Лабанові: Відпусти мене, нехай іду в домівку мою й на вкраїну мою.26Віддай жени й діти мої, що за них парубкував тобі; ти знаєш роботу, що робив тобі.27Каже йому Лабан: Коли б знайшов я ласку в тебе! Вбачаю бо, що благословив мене Господь задля тебе.28І каже: Визнач плату свою в мене, я й дам тобі.29Каже йому: Ти знаєш, як я парубкував у тебе, і якою твоя скотина зробилась у мене.30Мало бо що було в тебе до мене, та й наросло багацько, і благословив тебе Господь з приходу мого. Тепер же коли менї дбати й про власну господу?31І каже: Що мушу тобі дати? Каже ж Яков: Не давай менї нїчогісїнько, аби вчинив, що скажу, знов пасти му вівцї твої й доглядати му.32Пройду я через усю отару твою сьогоднї, а й вилучу все переполасе й крапасте, і все чорне між вівцями, й усе переполасе й крапасте між козами, і се буде моя плата.33Так моя правда говорити ме за мене завтрашнёго дня, як прийдеш давати плату мою. Усе непереполасе й не крапасте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.34Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.35І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.36І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальні вівцї Лабанові.37Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.38І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.39І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.40Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.41І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.42Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.43І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.