КНИГА ПЛАЧ ЕРЕМІЇ5ukr_1996
1Спогадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!2Наше наслїддє досталось невірам, доми наші — чужим чуженицям;3Ми сироти — безбатьченки; матері наші — вдовицї.4Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.5Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.6І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.7Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.8Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.9В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.10Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.11Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат — в городах Юдейських.12Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.13Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.14Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.15Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.16Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!17От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!18Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.19Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.20Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?21О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!22Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?