КНИГА ЙОВА37ukr_1996
1А від сьоготремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.2Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.3По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.4Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не зʼупиняє його, коли голос його почуто.5Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.6Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.7Людям печатає руки, щоб усї взнали дїло його.8Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.9Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.10Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.11Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,12І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,13Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.14Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.15Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?16Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?17Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?18Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?19Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.20Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?21Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.22Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.23Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.24То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!